07 червня

«Молоко всім!»: як побороти непереносимість лактози

Автор: Олександр Шинкаренко

Якщо ви здатні випити склянку молока та чудово почуватися, тоді ми вас вітаємо: ви опинились у меншості, якій можна позаздрити. Звісно, не Орден ілюмінатів, але в той час, як більше половини населення Землі має непереносимість лактози, вас ця проблема не торкнулась. Це число може здатися вам завищеним, адже переважна більшість українців перетравлюють молочні продукти без жодних проблем.

Насправді, хоча у середньому 65 % людей на планеті відчувають симптоми непереносимості лактози, цей стан трапляється в різних країнах з різною частотою.  Так, коли майже кожен із жителів Північної Європи (до 90%) не відчуває дискомфорту від лактози, лише кожен двадцятий у певних кутках Азії та Африки може цим похизуватись.

Для того щоб визначити, чому існує такий розподіл та у чому причина лактозної нетолерантності, слід розібратися, що таке лактоза. Лактоза — це дисахарид, схожий за хімічною структурою на сахарозу. Однак якщо сахароза складається з глюкози та фруктози, то в лактозі місце фруктози займає інший цукор — галактоза. Через таку подібність лактозу також часто називають «молочним цукром».

Лактоза — один із найпоширеніших дисахаридів у світі. Цей цукор має особливе значення для ссавців. Одна з ключових відмінностей ссавців від інших тварин — годування своїх дітей молоком. Це несе численні еволюційні переваги: частково завдяки такій поведінці ссавці зайняли домінантне положення в біосфері Землі. Однак усе це не є вкрай важливим для сучасних людей. Хоча  люди все ще годують своїх дітей молоком, із розвитком цивілізації все більше дорослих також стали його вживати. Це пов’язано з одомашненням тварин, насамперед корів, молоко яких було і залишається доступним та корисним продуктом.

Людський організм, однак, досі не встиг пристосуватися до такої дієти. Щоб перетравити лактозу, необхідний фермент — лактаза, — який розщеплює лактозу на прості цукри: глюкозу та галактозу. Такі цукри легше засвоюються в організмі. Відсутність лактази в організмі унеможливлює перетравлення лактози та призводить до дискомфорту, який відчувають люди з непереносимістю лактози.

Лактаза синтезується на базі гена LCT, однак він майже не бере участі в регуляції синтезу. Звісно, якщо у вас пошкоджений ген LCT, то ви не зможете продукувати лактазу, однак це вкрай рідкісний випадок. Регуляцію натомість проводить ген MCM6. У всіх дітей цей ген відповідає за інтенсивний синтез лактази. Однак у дорослих у нормальному стані ген MCM6 виключений: еволюційно склалося, що дорослі ссавці не харчуються молоком, тому підтримувати активний фермент немає сенсу. Так виникає непереносимість лактози, також відома як гіполактазія. Однак існують мутації, які дозволяють дорослим продовжувати вживати продукти, багаті лактозою. Більшість із цих мутацій притаманні певним популяціям. Так, rs4988235 та rs182549 трапляються насамперед у європейців.

Лактоза зазвичай буває в складі молочних продуктів, однак її вміст значно різниться залежно від продукту:

  • Молоко містить приблизно 4,8 % лактози, однак вміст лактози значною мірою залежить від виду молока. Так, молоко корів містить 4,7 %, а молоко домашнього яка містить більше 5 % лактози. Крім того, слід зважати на жирність молока. Зазвичай чим менший вміст жирів, тим вищий вміст цукрів, у тому числі лактози. Так, знежирене молоко може містити до 5,3 % цього дисахариду.
  • Йогурти високої жирності мають нижчий вміст лактози — 4,4-4,5 %, однак знежирені йогурти багаті на лактозу. Вони містять до 6 % молочного цукру. Популярний на пострадянському просторі кефір містить приблизно 4,7 %  лактози
  • Масло та сири — інші продукти ферментації молока. Однак на відміну від йогуртів та кефіру вони мають низький вміст дисахаридів, оскільки вуглеводи вилучаються з суміші під час ферментації. Тому в маслі міститься лише 0,6 % лактози, а в сирі навіть менше — в найпоширеніших сортах твердих сирів вміст сягає приблизно 0,1 %. Це дозволяє людям з непереносимістю лактози безпечно їх вживати.
  • Любителів морозива вимушені розчарувати:  на 100 грамів пломбіру припадає 6 грамів лактози, а у італійському джелато, бідному на жири та багатому на вуглеводи, ще більше молочного цукру.

Якщо вам не пощастило і ви опинилися серед людей з непереносимістю лактози — не панікуйте! Існують способи подолання непереносимості. Найлегший спосіб — це, звісно, перейти на продукти, що не містять лактозу: рослинне «молоко», безлактозне молоко. Однак це насправді не є рішенням проблеми, оскільки таким чином ви не підвищуєте свою здатність вживати молочні продукти, а замісники часто мають повністю інший склад та схожі лише за смаком, а не за властивостями та корисністю.

Інший спосіб — це вживання лактази як харчової добавки. Зазвичай лактазу отримують біотехнологічно, культивуючи бактерії або гриби: Lactobacillus oleracea, Aspergillus oryzae, Aspergillus niger. Використання мікробної лактази було таким же ефективним, як і власної лактази людини.

Крім того, згідно з даними Національного інституту охорони здоров'я США, люди з непереносимістю лактози здатні щоденно вживати до 12 грамів цього дисахариду і не відчувати дискомфорту. Більше того, якщо змішувати молочні продукти з іншими продуктами,  то таким людям можливо вживати навіть 15 грамів лактози щоденно.

Ще одним способом вживати молочні продукти людям з лактозною нетолерантністю може бути вживання кефіру та йогурту. Хоча ці продукти відрізняються за мікробним складом, їх загальний принцип однаковий. Це продукт ферментації, багатий на молочнокислі бактерії. Такі бактерії активно продукують лактазу, оскільки харчуються лактозою. Решта ж простих цукрів  засвоюється організмом людини. Вживання кисломолочних напоїв значно поліпшує стан людей з непереносимістю лактози та дозволяє їм вживати інші молочні продукти.

Але можна піти ще далі! Тоді як вживання кефіру або йогурту частково долає симптоми непереносимості лактози, існує спосіб докорінної зміни. Мова піде про зміну складу мікробіому. Справа в тому, що на кожну людську клітину у вашому організмі припадає від однієї до десяти клітин мікроорганізмів. Сукупність цих мікроорганізмів — мікробіом — бере  значну участь у травленні. Вони допомагають нам перетравлювати ті речовини, що ми самі не здатні. Лактоза — чудовий приклад такої речовини. Відомо, що представники певних культур, у яких переважає непереносимість лактози, все ще здатні перетравлювати цей вуглевод саме через наявність молочнокислих бактерій у їх мікробіомі.

Існує спосіб ефективно вплинути на власний мікробіом. Хоча трансплантація мікробіому — можлива операція, зазвичай це занадто радикальне рішення для позбавлення непереносимості лактози. Краще використати пробіотики. Пробіотики — це препарати, що містять високу кількість мікроорганізмів, які природно населяють шлунково-кишковий тракт людини. Їх вживання дозволяє суттєво змінити мікробіом. Так, у дослідженні 2012 року було показано, що чотиримісячне вживання пробіотику з молочнокислих бактерій Lactobacillus casei Shirota та Bifidobacterium breve Yakult змогло значно зменшити непереносимість лактози. Найкращий час для вживання пробіотиків — у період ослаблення мікробіому, наприклад, після курсу антибіотиків. Однак при подовженому вживанні пробіотики будуть ефективними і за нормальних обставин. Слід зазначити, що мікробіом може змінюватись протягом часу та значною мірою відображає харчові звички людини. Для підтримки мікробіому, багатого на молочнокислі бактерії, слід регулярно вживати молочні продукти.

Як видно, існує багато способів, якими можливо подолати непереносимість лактози: деякі ефективніші за інші. Непереносимість лактози — не вирок. Це інженерна проблема, до якої слід підібрати оптимальний розв’язок. У майбутньому можна очікувати ще більш ефективних способів боротьби з лактозною нетолерантністю та іншими схожими захворюваннями: генотерапії зможуть покращити життя багатьом людям. А поки що пропонуємо всім, незалежно від здатності розщеплювати лактозу, насолодитися скибочкою пармезану чи грана падано.

Джерела:

  1. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4586575/
  2. http://www.gastro.net.au/diets/lactose.html
  3. http://www.adajournal.org/article/PIIS0002822303002074/abstract
  4. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/12728216
  5. https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0002822303002074
  6. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/22402407/