© Andrew B. Myers

Нова роль транспорту глутамату, або чому для нас немає тиші?

Автор Анастасія Нестеренко
Генетик

Є група людей, для яких немає тиші. Тиша, як виявляється, може бути відсутня навіть у людей із майже повною втратою слуху. Тіннітус, або в просторіччі – шум у вухах – досить розповсюджена проблема. Серед причин таких симптомів: дуже голосні звуки, деякі антибіотики, пошкодження волоскових клітин у вусі, вушні інфекції, психологічні та неврологічні розлади. Постійна музика у вухах не дає спати, відпочивати та адекватно сприймати навколишнє середовище. І призводить до підвищеної тривожності та депресії.

Саме цей аспект тіннітусу й використала група науковців під керівництвом Крістофера Седеррота (Cristopher Cederroth) для того, аби дізнатися – які ж генетичні засади розвитку цієї напасті.

Потрібно відмітити, що пошук гену, який міг би бути пов′язаний із шумом у вухах, був ускладнений тим, що в мишей тіннітус майже не розвивається, та виявити його присутність досить складно. Науковці використали цілу низку ліній із різними мутаціями, а потім намагалися індукувати розвиток у них шуму у вухах за допомогою саліцилату – похідної аспірину, токсичної для волоскових клітин вуха.

Явище тіннітусу реєструвалося за допомогою дуже оригінальної  технології. Було встановлено: якщо мишам давати послухати певний звуковий пульс і перед дуже голосним звуком дати паузу – тварини менше лякаються. Але для мишей, у яких розвинувся тіннітус – тиші немає. Тому вони лякаються більше, і цю реакцію можна задокументувати.

Така технологія виявлення частоти розвитку тіннітусу дозволила показати, що найчастіше цей симптом розвивається в тих тварин, у яких було відключено ген GLAST.

GLAST – ген, який кодує транспортер глутамату. Цей фермент видаляє надлишковий нейротрансмітер глутамат із простору між нервовими клітинами – сінапсу. Дана функція дуже важлива для нервової клітини, оскільки накопичення глутамату надмірно стимулює клітини та може бути просто токсичним. Порушення транспорту глутамату вже було раніше пов′язано із розвитком амніотрофічного латерального склерозу та припадків.

Тепер науковці припускають, що ці транспортери також активні й у вухах, та їхня наявність захищає волоскові клітини вуха від токсичного впливу зовнішніх агентів, таких як саліцилат.

Розроблена командою Седеррота модель виявлення тіннітусу та перші відкриття, зроблені за її допомогою – дуже важливі для подальшої розробки лікування цього стану. Наразі для тіннітусу майже немає надійного лікування. Американська асоціація тіннітусу розглядає такі варіанти терапії:

  • регулярні спортивні заняття;
  • психологічна терапія (оскільки тіннітус часто супроводжується тривогою та депресією – чиста правда, з власного досвіду!);
  • використання слухового апарату;
  • досить популярна серед лікарів звукова терапія.

Препарати, що пропонуються таким пацієнтам, – більшою мірою є антидепресантами або іншими препаратами із заспокійливою дією. Як остання барикада – існує експериментальна терапія, спрямована на стимуляцію певних нервів у мозку – через магнітну стимуляцію або безпосередню маніпуляцію в певних ділянках мозку електродами. Висновок: на даний час спрямованої, “персоналізованої” медикаментозної терапії тіннітусу не існує.

Але відкриття молекулярних засад тіннітусу – хоча б однієї з можливих причин – дає змогу розробляти ліки, які можуть безпосередньо впливати на проблему. Звичайно, шум у вухах сам по собі – симптом, а не захворювання та може бути наслідком різних процесів. Але це не значить, що його не потрібно спрямовано лікувати – лікуємо ж ми біль у горлі чи кашель поряд з іншими симптомами.

І колись для таких пацієнтів наступить справжня тиша – тоді, коли вони того хочуть.

 

Дізнайтеся ваші варіанти генів APOE та eNOS3:
ДНК-тест «Мій раціон»
1950 грн
Замовити тест
ДНК-тест «Моє вегетаріанство»
1950 грн
Замовити тест