Підпис фото

“Людина, яка прийняла дружину за капелюх”

Автор Анастасія Кручанова
Мікробіолог

Назва “Людина, яка прийняла дружину за капелюх” (“The Man Who Mistook His Wife for a Hat”) інтригує. Деталь, що автор книжки – нейролог, наводить на чергові роздуми про відносини між жінками та чоловіками, про біологічну природу шлюбу та моделі поведінки у ньому. Але під час читання постають ще більш інтимні запитання: про відносин між нами та нашим тілом. Клінічні історії спонукають замислитись – наскільки нашу особистість формує саме нервова система.

Назва книжки та першої глави збігаються. Професор П. є інтелігентною та розвиненою людиною, викладачем консерваторії, але дійсно чіпає дружину за голову й намагається підняти догори, щоб зодягти замість капелюха. Також він безпомилково характеризує рукавицю як згорнену поверхню з п’ятьма кишеньками. Але саму рукавицю не бачить. Олівер Сакс зображує нам не пацієнта, а особистість. Особистість, яка залишається собою, попри те, що її сприйняття світу порушено настільки, що їй важко впізнати навіть щоденні предмети побуту. Рушійною силою цієї боротьби професора П. за самого себе постала творчість. Саме пристрасть до музики утримує пазли свідомості настільки міцно, що спочатку спроби розмов із вогнегасниками сприймалися як дивацтва талановитої людини.

Але кожен герой історії змушує нас запитувати себе: що саме на нас чекає в разі захворювання? Чи можна застрягти в минулому через порушення пам’яті? Яке життя у світі “антиматерії” чекає на нас у разі втрати пропріорецепторів? Наскільки наше захворювання визначає нас самих? Олівер Сакс не дає відповідей на ці запитання. Він жваво та зі щирою зацікавленістю веде нас шляхом виявлення проблем нервової системи.

“Людина, яка прийняла дружину за капелюх” присвячена саме втратам і надлишкам. Втратам, або нестачам функціям нервової системи (привертаю вашу увагу, якого відтінку набуває безособовий термін “дефіцит”), відведена перша половина книги. У другій – йдеться про надлишки (або манії), при яких людині не треба “компенсувати” втрату функцій, а навпаки – вистояти перед гіперфункцією, відокремити її та максимально знизити вплив на життя.

Під час пошуку діагнозу, доктор Сакс не нехтує використанням складних термінів та понять. Але опис із загальнолюдської сторони зрозумілий усім. Тому “Людина, яка прийняла дружину за капелюх” – не тільки збірка питань, а досить лагідне введення в неврологічні захворювання.

Олівер Сакс отримав ступінь доктора медицини в Оксфорді, після чого переїхав до Канади, а потім у США. Клінічну практику проводив у Нью-Йорці. Сам Олівер Сакс страждав на прозопагнозію, що характеризується розладом сприйняття обличчя. Захворювання набуло такої стадії, що Олівер не міг впізнати власне віддзеркалення. Пізніше, з діагнозом ретинобластома та втратою зору на одне око, Сакс не припинив ані лікарської, ані письменницької діяльності.

Олівера Сакса відрізняє саме емпатичний та теплий підхід до своїх пацієнтів. Єдиний виступ на “TED Talks” може надати вам той ритм, теплоту та щиру зацікавленість, з якою Олівер ділиться своїм досвідом. Гірким, потребуючим співчуття, але захоплюючим. 

 

Дізнайтеся ваші варіанти генів APOE та eNOS3:
ДНК-тест «Мій раціон»
1950 грн
Замовити тест
ДНК-тест «Моє вегетаріанство»
1950 грн
Замовити тест