© Andrew B. Myers

Стрес: вплив на імунітет

Автор Галина Беденко
майбутній біолог

У сучасному світі темп життя пришвидшився як ніколи. Особливо гостро це відчувається в мегаполісах: усі кудись поспішають, квапляться, запізнюються. Щоб вважатися конкурентноздатним робітником, ти повинен завжди бути сконцентрованим, працездатним та ефективним. Наш організм не міг не зреагувати на такі серйозні зміни, а тому не дивно, що стрес називають хворобою 21-го століття. Для наочності звернемося до статистики. У всьому світі 77% людей регулярно відчувають фізіологічні та психологічні симптоми, пов’язані зі стресом. Аж 54% людей зізнаються, що ця хвороба є основною причиною постійних конфліктів із близькими людьми. Кожен з нас із власного досвіду знає, як згубно може впливати стрес не тільки на наше здоров’я, працездатність, але й на стосунки з рідними та близькими.

Більшість із нас стикалася з закономірністю: під час сильного навантаження на роботі або навчанні особливо легко підхопити яку-небудь хворобу. Чому так відбувається, і як стрес впливає на імунітет?

Для початку слід зазначити: незважаючи на те, що поняття ″стрес″ викликає в більшості людей негативні асоціації, він може бути нешкідливим для нашого організму. До того ж ― корисним! Стрес необхідний нам для виживання, для адаптації. Саме механізми реакції на стрес, які закладені в нашому організмі, і допомагають нам знаходити вихід зі складних ситуацій, придумувати вирішення проблем, пристосуватися до нових змін. А от як саме стрес впливає на імунітет, залежить, передусім, від його інтенсивності та тривалості.

В цілому, розрізняють два види стресу: гострий, або еустрес, та хронічний, його ще називають дистресом. Еустрес ― це свого роду ″хороший″ стрес. Він активізує функціональні резерви організму, сприяє адаптації та, врешті-решт, ліквідації самого стресу. Еустрес нетривалий, завдяки чому організм активує свої системи для ″збереження життя″, але не встигає їх вичерпати, тому згубного впливу еустрес не завдає. Дистрес ― це ″шкідливий″ стрес, внаслідок якого вичерпуються захисні сили організму та зриваються механізми адаптації, організм слабшає, що призводить до розвитку різних захворювань.

А тепер розглянемо детальніше механізми дії стресу на наш імунітет. З моменту впливу подразника на організм виділяється цілий ряд гормонів, які за своєю структурою та механізмом дії поділяються на дві групи: кортикостероїди (кортизол, глюкокортикоїди) та катехоламіни (адреналін, норадреналін). Наш організм швидше реагує на дію катехоламінів, унаслідок чого ми одразу відчуваємо посилене потовиділення, погіршення апетиту, пришвидшення серцебиття та дихання. Однак дія кортикостероїдів триває довше, попри те, що ефект від них з’являється пізніше. Вивільнення цих гормонів стресу зумовлює зміни у функціонуванні імунітету. Відтепер для нього головним завданням є збереження життєдіяльності та цілісності організму.

Які саме зміни відбуваються у нашій імунній системі? По-перше, здійснюється перерозподіл лейкоцитів в організмі. Лейкоцити ― це захисні клітини імунітету, їх ще називають білими клітинами крові. Вони поглинають у себе та розщеплюють чужорідні клітини, знищують клітини злоякісних пухлин, забезпечуючи у такий спосіб захист організму. Перерозподіл лейкоцитів відбувається з крові до шкіри, підвищуючи тим самим шкірний клітинний імунітет. Це необхідно для того, щоб захистити наш організм від проникнення через шкіру патогенних бактерій. На противагу цьому, спостерігається зниження рівня лейкоцитів у селезінці та периферичній крові, тому імунна функція у цих системах слабшає. Так наш організм жертвує можливістю розвитку сильної імунної реакції для того, щоб захистити нас від інфікування мікроорганізмами.

По-друге, спостерігається масова міграція В-лімфоцитів і їх розподіл по всім системам організму. В-лімфоцити ― це клітини імунної системи, які відповідають за розпізнавання чужорідних агентів (мікроорганізмів, вірусів) у організмі та синтез антитіл, спеціальних білків, які забезпечують знищення цих агентів. Також В-лімфоцити є клітинами пам’яті: якщо організм людини інфікується одним і тим самим мікроорганізмом уже не в перший раз, то саме В-лімфоцити забезпечують миттєву реакцію, адже вони ″пам’ятають″, які антитіла знищили чужорідних бактерій минулого разу. 

Тим часом знижується активність Т-лімфоцитів. Т-лімфоцити, залежно від їхньої функцій, формують три групи: Т-кілери ― відповідають за знищення чужорідних клітин, Т-хелпери ― підтримують функціонування Т-кілерів, та Т-супресори, які регулюють активність Т-клітин. Т-лімфоцити здатні спровокувати аутоімунну реакцію. Наприклад, коли людина поранилася, з місця ушкодження в кровоносне русло потрапляють білки, які належать тому самому організму, але деякі Т-лімфоцити (так звані аутоагресивні Т-лімфоцити) помилково приймають їх за ″чужих″ і починають атакувати. Таким чином, імунна реакція йде проти себе ж самого, і щоб не допустити цього, наш організм завбачливо знижує активність Т-лімфоцитів.

Водночас у нашому тілі відбувається міграція в кістковий мозок активних Т-лімфоцитів. Це ті клітини, які пройшли спеціальний відбір (селекцію) на здатність розпізнавати чужі білки. Ця селекція чітко відділила ті Т-лімфоцити, які могли б помилитися під час розпізнавання своїх та чужих білків. Тому загрози, що Т-клітини виявляться аутоагресивними, немає. Також підвищується число нейтрофілів у крові. Нейтрофіли ― це клітини імунної системи, головна функція яких ― поглинати в себе та розщеплювати дрібні чужорідні тіла або клітини. Після такого розщеплення нейтрофіл гине. Вони циркулюють по всьому організму, щоби вчасно прийти на допомогу.

Поки що все виглядає цілком оптимістично, але, на жаль, ніщо не вічно на землі. При довготривалому інтенсивному стресі резерви вичерпуються, і відбувається порушення функціонування імунітету. Імунна стійкість клітин шкіри слабшає, внаслідок чого в наш організм легко можуть проникнути збудники різних інфекцій. Через зміни в обміні речовин на фоні стресу, а саме через підвищення рівня глюкози та жирних кислот, сповільнюється транспортування імунних клітин по організму через ″згущення″ крові. Також через інтенсивну дію гормону кортизолу (який, як говорилося раніше, активується повільно, але має ефект тривалої дії) знижується активність інтрелейкінів (імунні речовини, які виділяються лейкоцитами), активуються приховані вогнища інфекцій (герпес, туберкульоз). Тож правду кажуть: якщо на губах виник герпес ― імунітет послаблений smiley. Крім того, при тривалій інтенсивній дії кортизолу запускається ″програма смерті″ ― апоптоз у клітинах імунної системи, через що відбувається їх масове вимирання, що ще більш сприяє виснаженню імунних резервів. Однак і в цьому є своя перевага: при тривалому стресі може відбуватися неконтрольований вихід у кровоносну систему аутоагресивних Т-лімфоцитів, які здатні спровокувати аутоімунну реакцію, а це може серйозно пошкодити наш організм. В той час як масове вимирання цих лімфоцитів при високих концентраціях кортизолу перешкоджає таким порушенням.

Тож наш організм знає, що робить smiley. Не треба так боятися стресу, але й постійно хвилюватися також не варто. Важливо не тільки як довго ми відчуваємо стрес і наскільки він інтенсивний, але і яка наша реакція на нього. А тому не перенапружуйте себе, частіше відпочивайте і віддавайтесь радісним та приємним враженням!


Джерела:

http://link.springer.com/chapter/10.1007%2F978-1-84800-165-7_4
http://cyberleninka.ru/article/n/immunitet-i-razlichnye-stadii-stressornogo-vozdeystviya
http://link.springer.com/article/10.1007/s12026-014-8517-0

 

  

Дізнайтеся ваші варіанти генів APOE та eNOS3:
ДНК-тест «Мій раціон»
1950 грн
Замовити тест
ДНК-тест «Моє вегетаріанство»
1950 грн
Замовити тест