© Monty Python The Meaning Of Life

Чи такий страшний вірус Зіка, як його малюють?

Автор Інна Гоч
Кандидат біологічних наук

Напевно кожне видання, яке хоч трохи себе поважає, вже надрукувало бодай кілька рядків про жахливий вірус Зіка. Завдяки медіа навколо дійсно досить небезпечного вірусу сконцентрувалася така кількість розмаїтих чуток і міфів, що годі й перелічити. Повідомляють і про штучне походження вірусу як біологічної зброї, яка через недогляд вчених вислизнула у світ, і про гігантські масштаби пандемії, викликаної вірусом тощо. У пересічної людини складається думка, ніби й не існувало донедавна цього мікроскопічного терориста. Хоча насправді історія виявлення і досліджень вірусу Зіка доволі давня.

Взагалі, мало хто знає, що назва вірусу походить не від імені чи прізвища його дослідника (до речі, це ще один міф), а від назви лісової місцини в Уганді, і означає воно ″зарості″. Саме вчені університету в Уганді, який займається вивченням жовтої лихоманки, випадково виявили вірус у 1947 році у макаки резус, спійманої в лісі Зіка. Тваринка виглядала хворою, і перше, що спало вченим на думку — те, що причиною хвороби є саме їхній ″клієнт″ — збудник жовтої лихоманки. Проте провівши всі відомі й не відомі дослідження, вони впевнилися, що перед ними абсолютно новий хвороботворний вірус.

Вивчаючи вірус Зіка, вчені встановили, що за своєю молекулярною будовою він належить до родини флавівірусів. ″Серце″ вірусу — одноланцюгова молекула РНК (носій спадкової інформації, як ДНК у людини), яка кодує приблизно 11 кілобайт інформації. Не так багато, але абсолютно достатньо, щоб вчинити рейдерську атаку, спрямовану на наші з вами клітини і перетворити їх на слухняні заводи із виробництва власних білків. ″Плюс-нитковий РНК флавівірус″ — так сказав би всезнаючий коментатор National Geographic. Це означає, що РНК вірусу має властивість відразу продукувати білки в клітині, яку він атакував. Які білки? Звичайно, саме ті, які необхідні йому, вірусу-хитруну, але аж ніяк не клітині.

Та як вірус потрапив від приматів до людини? Він пройшов тією ж стежкою, якою раніше дістався людини ВІЛ — вірус імунодефіциту людини: спочатку мутував (а віруси, як відомо, дуже прості істоти, і їх хлібом не годуй, але дай видозмінитися), а потім, можливо, через поріз чи інші пошкодження потрапив до крові людини. Офіційно перший випадок захворювання людини на вірус Зіка зафіксовано в Нігерії у 1954 році. В наступні 50 років було зафіксовано близько десятка подібних випадків, та жодної стурбованості  у громадськості не виникло. Але після серйозного спалаху хвороби Зіка на крихітному острові Яп, що розташований між Філіппінами і Папуа-Новою Гвінеєю в західній частині Тихого океану, а згодом — у Французькій Полінезії, ситуація різко змінилася, і не тільки вчені, але й лікарі, політики і прості громадяни зрозуміли, що вірус Зіка прийшов “всерйоз і надовго”. Сьогодні вірус поширений у більш ніж двадцяти країнах, а рахунок інфікованих осіб іде на мільйони.

Які основні прояви вірусу? Зазвичай це  незначне підвищення температури та висипання на шкірі. Значно рідше спостерігається загальна слабкість, кон’юнктивіт, біль у м’язах та суглобах. Всі ці прояви, як правило, з’являються і зникають без шкоди здоров’ю. Проте іноді виникають неприємні неврологічні та автоімунні ускладнення. Також вірус Зіка почали все частіше асоціювати із мікроцефалією новонароджених, зростання якої нещодавно почало спостерігатися в Південній Америці.

″Епідемія лихоманки Зіка може незабаром охопити цілий світ!″, ″Нова пандемія вірусу Зіка знищить людство!″, ″Вірус Зіка вб'є вашу ще ненароджену дитину!″ — такими заголовками рясніють шпальти газет. Та чи варто вірити всьому підряд? Напевно, треба довіряти тільки сухим медичним фактам. А вони нам говорять, що прояви хвороби Зіка зазвичай не з приємних, але не такі вже й жахливі. Прості методи профілактики, як, наприклад,  захист від укусів, зменшення популяцій комарів та обмеження подорожей вагітних жінок до з’ясування впливу вірусу Зіка на мікроцефалію новонароджених допоможуть Вам спати спокійніше і не зважати на газетні ″качки″.

Джерела:

1. The expanding spectrum of modes of transmission of Zika virus: a global concern. Alfonso J. Rodriguez-Morales, Antonio Carlos Bandeira, and Carlos Franco-Paredes. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4776405/

2. Marano G, Pupella S, Vaglio S, Liumbruno GM, Grazzini G. Zika virus and the never-ending story of emerging pathogens and transfusion medicine.  Blood transfus. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4016539/

3. Camila Zanluca, 1 Vanessa Campos Andrade de Melo, 2 Ana Luiza Pamplona Mosimann, 1 Glauco Igor Viana dos Santos, 2 Claudia Nunes Duarte dos Santos, and Kleber Luz First report of autochthonous transmission of Zika virus in Brazil. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4501423/

4. Quantitative real-time PCR detection of Zika virus and evaluation with field-caught Mosquitoes Oumar Faye, Ousmane Faye,Diawo Diallo,Mawlouth Diallo, Manfred Weidmann and Amadou Alpha Sall. http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4016539/

Дізнайтеся ваші варіанти генів APOE та eNOS3:
ДНК-тест «Мій раціон»
1950 грн
Замовити тест
ДНК-тест «Моє вегетаріанство»
1950 грн
Замовити тест