Ліки від старіння

Автор Олександр Шинкаренко

Протягом останнього десятиліття цікавість світової спільноти до боротьби зі старінням постійно зростає. Ідеї антистаріння активно впроваджуються на всіх рівнях: від біохакерів-любителів, що самотужки рухають межі відомого про людський організм, до науково-дослідних підрозділів провідних світових корпорацій.

Для перемоги над старінням деякі вчені експериментують із генетичним кодом, а також застосовують нові підходи у регенеративній медицині. Біогеронтологи ж — учені, що вивчають старіння — досі покладають надії на лікарські засоби. При цьому досліди йдуть за двома напрямками:

  • пошук нових сполук, що мають омолоджувальні властивості,

  • дослідження наявних лікарських засобів та можливості їх використання у боротьбі зі старінням.

Нижче наведені найбільш досліджені лікувальні препарати, що можуть у майбутньому стати дієвими інструментами проти старіння. Слід зазначити, що поки що жоден лікарський засіб у світі не зареєстрований як засіб проти старіння. Інформація в цій статті лише вказує на сучасний стан наукових досліджень. Перед вживанням будь-якого лікарського засобу проконсультуйтеся з вашим лікарем.

Метформін

Дешевий та безпечний, метформін — це, мабуть, найбільш відомий кандидат на універсальну «пігулку довголіття». Він був уперше отриманий майже століття тому, однак своє застосування як протидіабетичний засіб отримав лише в 1958 році у Великій Британії. Його протидіабетичі властивості полягають у підвищенні активності АМФ-активованої протеїнкінази (АМФК).

До функцій АМФК входить сприяння чутливості до інсуліну, що рухає баланс між гліколізом та глюконеогенезом у сторону гліколізу. Гліколіз — каталітичний процес, в ході якого глюкоза перетворюється на піруват. У результаті дії АМФК знижується рівень цукру в крові, що дозволяє використовувати метформін для лікування цукрового діабету 2-го типу

За довгу історію вивчення метформіну було досліджено, що ця сполука може бути ефективно застосована в лікуванні:

  • хронічного запалення,

  • захворювань серцево-судинної системи,

  • ракових пухлин,

  • нейродегенеративних захворювань.

Найбільш резонансною виявилася стаття 2014 року, в якій стверджується, що хворі на діабет 2-го типу, які приймають метформін, живуть в середньому на 15 % довше за здорових. Ця стаття спонукала FDA, агентство Сполучених Штатів, що займається реєстрацією лікарських засобів, детальніше розглянути метформін у ролі потенціального геропротектора (засобу, що сповільнює або зупиняє процеси старіння) та запустити проект Targeting Aging with Metformin (TAME), що має на меті перевірити вплив препарату на старіння. Якщо TAME завершиться успішно, то можна очікувати створення перших біогеронтологічних терапій на основі метформіну в найближчому майбутньому.

Ацетилсаліцилова кислота

Заглянувши до своєї аптечки, ви, скоріш за все, знайдете упаковку таблеток ацетилсаліцилової кислоти. Ця кислота, також відома під торговою маркою Аспірин, стабільно входить в десятку найбільш поширених лікарських засобів. Більшість людей чудово знають характерний кислуватий смак цього знеболювального. За свою довгу історію аспірин встиг стати одним з найбільш вивчених лікарських засобів.

Прихильників антистаріння аспірин цікавить в першу чергу своїми протизапальними властивостями. Ацетилсаліцилова кислота належить до нестероїдних протизапальних препаратів (англ. nonsteroidal anti-inflammatory drugs, NSAIDs).  Ці препарати інгібують фермент циклооксигеназу (COX), що сприяє запальним процесам. З плином часу в організмі людини починають виникати шкідливі, хронічні форми запалень. Позитивний вплив аспірину на тривалість життя був підтверджений на тваринних моделях.

Основним недоліком аспірину є його неспецифічність щодо форми COX. Циклооксигеназа існує в двох формах: COX-1 та COX-2, причому перша відповідає за здорові запальні процеси, а друга викликає хронічне запалення. Наразі розроблені специфічні нестероїдні протизапальні препарати другого покоління, однак вони значно гірше вивчені, що лімітує їх використання як геропротекторів.

Сенолітики

Кожна клітина може ділитися лише певну кількість разів (для людських клітин кількість поділів становить приблизно 52). Ця кількість залежить від довжини теломер, некодуючих ділянок, що розташовані по кінцях хромосом, які частково відсікаються при кожному поділі. Коли теломери повністю скорочуються, клітина переходить межу Гейфліка та починає відсікати кодуючі ділянки.

Зазвичай у таких умовах запускається програма апоптозу, однак іноді цього не відбувається і клітина стає старіючою (англ. senescent). Старіючі клітини не здатні до поділу та резистентні до апоптозу. Хоча навіть у старих особин кількість таких клітин невелика, вони можуть викликати дисфункції цілих органів, порушуючи міжклітинний транспорт та викликаючи запальні процеси в тканинах.

Сенолітики — група експериментальних ліків, що здатні вибірково знищувати старіючі клітини. Наразі налічується більше десяти сполук, що потенційно мають сенолітичні властивості. Найбільш відомі з них — Дазатиніб та Кверцетин, що зараз використовуються як протиракові препарати.

Головною перешкодою для багатьох потенційних сенолітиків є їх висока токсичність, що нівелює можливу користь, яку ці препарати можуть принести, однак за останні роки фармацевти змогли синтезувати безпечні сенолітики, котрі з високою вірогідністю одного дня потраплять на полиці аптек.

Інгібітори mTOR

Історія інгібіторів mTOR — вкрай незвична для сучасної фармації. Зазвичай при розробці лікарського засобу дослідники мають певну ціль, під яку підлаштовують перспективні молекули.

У випадку mTOR все відбувалось навпаки, і про це свідчить сама назва цього ферменту. Mechanistic Target of Rapamycin — механістична мішень рапаміцину. Рапаміцин, відомий також під назвою «сіролімус», спочатку використовувався як звичайний фунгіцид, але подальші досліди показали, що рапаміцин викликає імуносупресію у ссавців. Вивчення цього явища виявило існування ферменту mTOR, що має вкрай широкі функції в організмах ссавців.

Ці функції залежать від того, в складі якого комплексу виступає mTOR: mTORC1 або mTORC2. На сьогодні добре вивчені властивості лише першого комплексу. Так, дія mTORC1 призводить до підвищення викиду активних форм кисню, що мають згубний вплив на довжину теломер. Це призводить до пришвидшеного старіння клітин.

Використання інгібіторів mTOR дозволяє уповільнити процеси клітинного старіння та суттєво подовжити тривалість життя, що було підтверджено у дослідах на різних тваринних моделях. Однак існуючі інгібітори — рапаміцин та схожі сполуки, відомі як рапалоги (англ. rapalog від rapamycin та analog), — мають суттєві побічні ефекти, що не дозволяють ефективно їх використовувати на практиці. Наразі розробляється друге покоління інгібіторів, що мають кращу селективність та менш виражені побічні ефекти.

Джерела:

  1. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4786274/

  2. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3314362/

  3. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4741834/

  4. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4310072/

  5. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5079271/

  6. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/25041462

  7. https://www.afar.org/natgeo/

  8. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK321643/

  9. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4531078/

  10. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3460550/

  11. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3687363/

  12. http://www.bg-rf.org.uk/press/longevity-industry-systematized-for-first-time

ДНК-тест «Мій раціон»
1950 грн
Замовити тест
ДНК-тест «Моє вегетаріанство»
1950 грн
Замовити тест